Для кожного народу мова – найбільший скарб, віддзеркалення душі народу, його історії.
21 лютого у світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Це унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
Святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
У переддень свята в Дігтярівському ПАЛ була проведена тематична виховна година «Квітни, мово наша рідна!», яку разом зі здобувачами освіти підготувала і провела викладачка Валентина Охріменко.
Ярова Таїсія та Кирпаньов Денис, у ролі Господаря та Господині, запросили присутніх до господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на торжество рідної мови. Протягом свята учні дізналися багато цікавого про мови світу та значення рідної мови у житті кожної людини. Декламувалися вірші, лунали пісні, а Мудреці розповідали історію будування Вавилонської вежі. Ця історія нагадала нам, що всі ми – люди, хоч живемо у різних країнах, маємо різні традиції, говоримо різними мовами!
Рідна Мова кожного народу житиме у віках, бо сотні тисяч патріотів протягом століть віддали за її існування своє життя…
Ми, українці, шануємо рідну мову, бо це – основа нації, це наш ДНК, це символ єднання незламного, нескореного, вільного народу!
